Пн - Пт 09:00 - 18:00
  • UA
  • RU

Що таке потенційно небезпечний об’єкт та об’єкт підвищеної небезпеки

Що таке потенційно небезпечний об'єкт та об'єкт підвищеної небезпеки

Небезпека потенційна, а «головний біль» реальний

Словосполучення «потенційно небезпечний об’єкт» (ПНО) та «об’єкт підвищеної небезпеки» (ОПН) відомі чи не всім, але не всі усвідомлюють, що таке потенційно небезпечній об’єкт, і, гірше того, що об’єкт, яким вони володіють, який експлуатують або на якому працюють може належати до цих категорій. Усе це лише наслідок високої “ентропії”, що наразі має місце, але, як то, кажуть, скільки мотузці не витися…

Іншими словами, існують ряд нормативно-правових актів, які зобов’язують усіх і вся до певних дій. Зокрема, Кодекс цивільного захисту України (Глава 8, ст. 34) відносить “проведення районування територій за наявністю потенційно небезпечних об’єктів” до заходів інженерного захисту територій. Ст. 50 (Глава 12) цього ж документа називає ПНО та ОПН джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Більше того, ст. 69 цього Кодексу передбачає видачу уповноваженими посадовими особами відповідних приписів за «не проведення ідентифікації та паспортизації потенційно небезпечного об’єкта» та у разі «відсутності декларації безпеки об’єкта підвищеної небезпеки». Одначе не будемо заглиблюватися у вир цього документа та поки що не розглядатимемо санкції за порушення його вимог, а підемо далі.

«Профільний» закон

Набагато раніше за вищезгаданий акт було прийнято Закон України «Про об’єкти підвищеної небезпеки». Відповідно до нього, ПНО – це об’єкт, на якому можуть використовуватися або виготовлятися, перероблятися, зберігатися чи транспортуватися небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об’єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії. ОПН – це об’єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об’єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

«Наглядачів» цей Закон передбачає чимало, відносячи до них «уповноважені законами органи влади, в тому числі центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи (у разі утворення), до відання яких відповідно до закону віднесені питання»:

  • – охорони праці;
  • – забезпечення екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища;
  • – державного нагляду (контролю) у сферах пожежної і техногенної безпеки;
  • – санітарно-епідемічної безпеки;
  • – містобудування.

Що стосується самих суб’єктів господарської діяльності, то вони, відповідно до ст. 8 цитованого Закону, зобов’язані:

  • – «вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу»;
  • – «повідомляти про аварію, що сталася на об’єкті підвищеної небезпеки, і заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування та населення»;
  • – «забезпечувати експлуатацію об’єктів підвищеної небезпеки з додержанням мінімально можливого ризику»;
  • – «виконувати вимоги цього Закону та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність об’єктів підвищеної небезпеки».

Більше того, ст. 9 зобов’язує суб’єктів господарської діяльності ідентифікувати ОПН відповідно до «кількості порогової маси небезпечних речовин», а ст. 10 – складати декларацію безпеки ОПН і подавати її до місцевих органів виконавчої влади. Відповідальність за достовірність даних, поданих у декларації безпеки, як водиться, несуть самі суб’єкти господарської діяльності, проте подання декларації безпеки або іншої документації «не звільняє суб’єктів господарської діяльності від державного нагляду і контролю за їх діяльністю».

На довершення всіх бід, у ст. 11 Закону написано: «У порядку реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру суб’єкт господарської діяльності, а також підприємства, установи, організації, зазначені у частині п’ятій статті 10 цього Закону, одночасно з розробленням декларації безпеки розробляють і затверджують план локалізації і ліквідації аварій для кожного об’єкта підвищеної небезпеки, який вони експлуатують або планують експлуатувати». Складання таких планів, відомих під абревіатурою «ПЛАС» – іще один «головний біль», але то вже тема для іншої розмови.

 

Думки вголос про те, що таке потенційно небезпечний об’єкт та об’єкти підвищеної небезпеки

Отже, таких об’єктів насправді чимало, насмілимося навіть стверджувати, що переважна більшість промислових підприємств належать принаймні до ПНО. Для визначення того, чи належить/не належить об’єкт до ПНО, необхідно провести його ідентифікацію відповідно до Методики ідентифікації потенційно небезпечних об’єктів, затвердженої наказом МНС України від 23.02.2006 №98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 березня 2006 р. за №286/12160. Об’єкт може бути й ОПН, підтвердження/спростування чого також потребує відповідних «рухів тілом», і в цьому разі вступає в силу постанова КМУ від 11 липня 2002 р. №956 «Про ідентифікацію та декларування об’єктів підвищеної небезпеки».

Як бачимо, на додаток до різного роду господарських питань багатьом суб’єктам господарської діяльності таки доведеться приділити належної уваги опрацюванню вищезазначених питань. Якщо людина не є фахівцем у цьому, то «закопатися» в цих документах – простіше за просте. Аби звести до мінімуму різного роду видатки і не займатися невластивою діяльністю, краще звернутися до спеціалістів відповідного профілю (згадаймо думки професора Преображенського про розподіл праці).

Проведення ідентіфікації потенційно небезпечного об’єкта

Про те, як це робити, ми розповімо у наступній статті.

Слідкувати за оновленнями можна підписавшись на нашу фейсбук сторінку: https://www.facebook.com/shieldfire.com.ua

Залишити відповідь

Увійдіть або заповніть поля нижче. Ваш e-mail не буде опублікований. Обов'язкові поля позначені*

2 коментарі

Валерій

Доброго дня. При проведенні планової перевірки органом державного нагляду (ДСНС) була надана ідентифікація об`єкта з висновком про віднесення його до ПНО. Але орган нагляду вимагає проведення ідентифікації об`єкта як ОПН. Вірніше – про те, що він не є об`єктом ОПН. Як це розуміти? Адже ідентифікація ПНО підтверджує, що об`єкт таки є об`єктом ПНО? Дякую за відповідь.

    admin

    Шановни(а) читачу!
    Дуже вдячні Вам за ознайомлення з нашою публікацією, відгук і запитання!
    Відповідно до п. 1 Порядку ідентифікації та обліку об’єктів підвищеної небезпеки, він застосовний до “…всіх суб’єктів господарювання, у власності або користуванні яких є об’єкти, де можуть використовуватися або виготовлятися, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини (далі – потенційно небезпечні об’єкти)…”. Крім того, відповідно до п. 3, “Суб’єкт господарювання, у власності або користуванні якого є хоча б один потенційно небезпечний об’єкт, … організовує проведення його ідентифікації”.
    Простіше кажучи, думка, покладена в основу всіх цих документів, така: якщо це ПНО, то доведіть, що він не є ОПН, аби вас менше “чіпали”. Виходячи з результатів ідентифікації встановлюється той або інший порядок планових перевірок об’єкта уповноваженими наглядовими органами. На превеликий жаль, висунута вимога, на нашу думку, цілком правомірна.
    Будемо раді Вам допомогти і сподіваємося, що результат стане на користь вашого підприємства.