Пн - Пт 09:00 - 18:00
  • UA
  • RU

Параметричний чи розпорядчий методи нормування

Параметричный чи розпорядчий методи нормування

Проглядаючи сторінки мережі інтернет щодо впровадження параметричного методу нормування, з’ясовуєш для себе, що люди не в повній мірі розуміють різницю між цими двома методами. Параметричний чи розпорядчий методи нормування – в даній статті ми розберемо відмінності між цими методами на прикладі чинних в Україні будівельних норм, які встановлюють вимоги пожежної безпеки, а саме: ДБН В.1.1-7:2016 Пожежна безпека об’єктів будівництва. Загальні вимоги та ДБН В.1.2-7-2008 Основні вимоги до будівель і споруд. Пожежна безпека.

ДБН В.1.1-7:2016 є правонаступником ДБН В.1.1-7-2002, а той в свою чергу – правонаступник радянських СНиП 2.01.02-85. Всі згадані будівельні норми побудовані на основі розпорядчого методу нормування.

ДБН В.1.2-7-2008, як зазначено в їх сфері застосування, визначають основні положення основної вимоги до виробів, будівель і споруд щодо забезпечення пожежної безпеки, визначеної у «Технічному регламенті будівельних виробів, будівель і споруд», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України
від 20 грудня 2006 р. № 1764. Фактично, ДБН В.1.2-7-2008 є тлумачним документом основної вимоги до будівель і споруд Директиви Ради 89/106 від 21 грудня 1988 р. щодо зближення законів, підзаконних актів та адміністративних положень держав-членів стосовно будівельних виробів. ДБН В.1.2-7-2008 виписані на основі параметричного методу нормування.

В наведеній нижче таблиці представлені окремі вимоги ДБН В.1.2-7-2008 та ДБН В.1.1-7:2016, які встановлюють однакові вимоги, але різними методами нормування: параметричним та розпорядчим.

ДБН В.1.2-7-2008 (параметричний метод нормування) ДБН В.1.1-7:2016 (розпорядчий метод нормування)

6.2.2 Несуча здатність конструкцій.

6.2.2.2 Необхідний період часу, у який зберігається міцність та стійкість несучих конструкцій будівельного об’єкта, виражається стандартним значенням межі вогнестійкості і залежить від цілей нормування.

6.2.2.3 Цілі нормування межі вогнестійкості:

– не встановлюються вимоги щодо вогнестійкості будівельних об’єктів з обмеженим питомим пожежним навантаженням або коли наслідки руйнування конструкцій допустимі;

– встановлюються вимоги щодо вогнестійкості протягом заданого, але обмеженого проміжку часу, коли можуть бути встановлені вимоги до часу евакуації людей і втручання пожежно-рятувальних підрозділів;

– встановлюються вимоги щодо вогнестійкості основної конструкції, за якої вона вистоїть у разі повно-го вигоряння всіх горючих матеріалів будівельного об’єкта або у визначеній його частині, без урахування втручання пожежно-рятувальних підрозділів.

5.3 Ступінь вогнестійкості будинку встановлюють залежно від його призначення, категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою, умовної висоти (поверховості), площі поверху в межах протипожежного відсіку. В залежності від ступеня вогнестійкості будинку визначають класи вогнестійкості будівельних конструкцій і групи поширення вогню по цих конструкціях відповідно до таблиці 1.
6.2.2.4 Міцність і стійкість будівельного об’єкта під час пожежі повинна забезпечуватись вогнестійкістю основної конструкції, яка вважається забезпеченою, якщо доведено, що вогнестійкість окремих конструкцій, які утворюють основну конструкцію, є принаймні такою ж, як і основної конструкції, а їх з’єднання не зменшують вогнестійкості основної конструкції. 6.18 Межа вогнестійкості вузла кріплення будівельної конструкції та місця її прилягання до інших конструкцій повинна бути не нижча за нормовану межу вогнестійкості самої конструкції.

6.2.5 Евакуація людей

6.2.5.1 Формулювання принципу

Необхідно забезпечити засоби евакуації людей на будівельному об’єкті та засоби доступу пожежно-рятувальних підрозділів для того, щоб:

– дати можливість людям із будь-якого місця в межах будівельного об’єкта евакуюватись у безпечне місце;

– дати можливість доступу до будівельного об’єкта пожежно-рятувальним підрозділам, проведення пошуку і виходу з об’єкта.

У разі пожежі безпека людей під час евакуації може бути забезпечена:

– плануванням і прокладанням шляхів евакуації для безпечної евакуації людей у безпечне місце;

– відокремленням шляхів евакуації за допомогою протипожежних і протидимних перешкод;

– заходами щодо обмеження поширення диму;

– обмеженням утворення вогню і диму від оздоблення стін і стель та покриттів підлог на шляхах евакуації.

7.2.4 Із будинку, з кожного поверху, протипожежного відсіку, приміщення, а також з частини поверху, відокремленої суцільними стінами (перегородками), слід передбачати не менше двох евакуаційних виходів по самостійним (окремим) шляхах евакуації, які ведуть назовні, крім випадків, обумовлених у НД.

7.2.5 Кількість евакуаційних виходів з будинку повинна бути не менша за кількість евакуаційних виходів з будь-якого його поверху.

7.2.7 Висота та ширина у просвіті евакуаційних виходів (дверей) для будинків різного призначення встановлюється відповідними НД. При цьому висота цих виходів повинна бути не менша за 2,0 м, а ширина – 0,8 м. У разі влаштування на шляхах евакуації двостулкових дверей ширина у просвіті одного з полотен повинна бути не менша ніж 0,8 м, крім випадків, обумовлених у НД.

7.3.3 У будинках усіх ступенів вогнестійкості, крім будинків V ступеня вогнестійкості, на шляхах евакуації не допускається застосовувати будівельні матеріали з вищою пожежною небезпекою ніж:

а) Г1, В1, Д2, Т2 – для облицювання стін, стель і заповнення в підвісних стелях вестибюлів, сходових кліток, ліфтових холів;

б) Г2, В2, Д2, Т2 – для облицювання стін, стель і заповнення в підвісних стелях коридорів, холів і фойє;

в) Г2, РП1, Д2, Т2 – для покриттів підлог вестибюлів, сходів, сходових кліток, ліфтових холів;

г) В2, РП2, Д2, Т2 – для покриттів підлог коридорів, холів, фойє.

Допускається в коридорах, холах (окрім ліфтових холів), фойє влаштовувати підлоги з деревини.

6.2.6 Безпека пожежно-рятувальних підрозділів

6.2.6.1 Формулювання принципів

Окрім забезпечення несучої здатності (див. 6.2.2), обмеження поширення вогню і диму (див. 6.2.3 і 6.2.4) та евакуації людей (див. 6.2.7), необхідні додаткові заходи, спрямовані на:

– забезпечення можливості виконання рятувальних робіт;

– забезпечення ефективного пожежогасіння всередині та ззовні об’єкта;

– надання можливості пожежно-рятувальним підрозділам діяти з прийнятним рівнем безпеки і безпечно залишити об’єкт.

Це може бути забезпечено:

– доступом/місцем для протипожежної техніки ззовні/всередині будівлі;

– протипожежним водопостачанням;

– обладнанням пожежними кран-комплектами (пожежними гідрантами);

– улаштуванням пожежних магістралей (водозаповнених або сухотрубів) в будівлі для подавання вогнегасної речовини вгору та/або вниз з випускними відводами і, де потрібно, із вводами для піни, призначеної для пожежогасіння;

– плануванням поверхів;

– шахтами системи протидимного захисту;

– застосуванням сходів та сходових кліток, призначених для евакуації людей та зовнішніх пожежних драбин;

– влаштуванням ліфтів для транспортування пожежних підрозділів;

– виділенням шляхів евакуації протипожежними перешкодами;

– влаштуванням систем димо- і тепловидалення;

– влаштуванням систем підпору повітря;

– влаштуванням установки аварійного енергозабезпечення для систем протипожежного захисту;

– влаштуванням установок аварійного освітлення;

– контролем комунальних систем (газ, електрика, вода тощо) та активних систем пожежної безпеки;

– використанням вимикачів/засувок для відключення комунальних систем;

– влаштуванням систем аварійного зв’язку;

– використанням систем вогнезахисту для електричних кабелів (в тому числі кабелів із власною вогнестійкістю);

– маркуванням небезпечних речовин;

– використанням знаків безпеки.

8.2 Проїзди та під’їзні шляхи для пожежних машин слід передбачати відповідно до вимог ДБН 360, ДБН Б.2.4-1, ДБН Б.2.4-3, ДБН В.2.2-24, СНиП ІІ-89, інших НД.

8.4 Виходи на покрівлю слід передбачати у будинках заввишки 10 м і більше від планувальної позначки землі до карниза покрівлі або верху зовнішньої стіни  (парапету). Ці виходи мають влаштовуватися безпосередньо зі сходових кліток або через горище, за винятком теплого горища, або по зовнішніх пожежних драбинах типів П1, П2.

8.5 Кількість виходів на горище, покрівлю та їх розташування слід передбачати залежно від призначення та розмірів будинку, але не менше ніж один вихід:

а) на кожні повні та неповні 100 м довжини будинку з горищним покриттям і на кожні повні та неповні 1000 м2 площі покрівлі будинку з суміщеним покриттям для житлових, громадських, а також для будинків адміністративного та побутового призначення;

б) через кожні 200 м за периметром виробничих і складських будинків по зовнішніх пожежних драбинах.

8.6 Виходи через горище на покрівлю слід передбачати по закріплених металевих драбинах через двері, вікна або люки з розмірами не менше ніж 0,6 м × 0,8 м.

Виходи зі сходових кліток на покрівлю або горище слід передбачати по сходових маршах з площадками перед виходом, через протипожежні двері 2-го типу шириною не менше ніж 0,75 м, висотою не менше ніж 1,5 м.

8.7 Висота проходу у просвіті на технічних поверхах і на горищах повинна бути не менше ніж:

а) 1,8 м – у технічних поверхах;

б) 1,6 м – на горищах уздовж усього будинку.

Ширина цих проходів повинна бути не менше ніж 1,2 м. На окремих ділянках протяжністю не більше ніж 2 м допускається зменшувати висоту проходу до 1,2 м, а ширину – до 0,9 м.

8.8 У місцях перепаду висот покрівель більше ніж 1 м (у тому числі для підйому на покрівлю світлоаераційних ліхтарів) слід улаштовувати зовнішні пожежні драбини типів П1, П2 відповідно до 9.9 цих Норм.

Допускається не влаштовувати зовнішні пожежні драбини на перепаді висот покрівель понад 10 м, якщо на кожну з покрівель передбачено виходи відповідно до 8.4 цих Норм.

 

Порівнюючи ліву та праву колонки наведеної вище таблиці, одразу видно, що параметричний метод встановлює лише загальні принципи, можна сказати «обриси» вимог пожежної безпеки, яких має дотримуватись проектувальник, а конкретні розміри, матеріали, класи вогнестійкості та багато іншого проектувальних має брати з власного досвіду або розрахункових методів, методик, моделювання. Проте даний метод залишає широкий простір для планування, архітектури, дизайну тощо.

Параметричний метод нормування у будівництві: реальність або популізм?

Розпорядчий метод на прикладі ДБН В.1.1-7:2016 навпаки чітко встановлює вимоги проектування, яких має дотримуватися проектувальник. Проектування за даним методом простіше з точки зору необхідності підтвердження того чи іншого проектного рішення (оскільки є чітка вимога, яку немає необхідності підтверджувати розрахунком, моделюванням тощо), але не дає архітектору, проектувальнику, дизайнеру «місце для польоту думки», звужує можливість застосування різних будівельних матеріалів, виробів тощо.

А який метод нормування до вподоби вам?

Чекаємо на ваші коментарі.

 

Залишити відповідь

Увійдіть або заповніть поля нижче. Ваш e-mail не буде опублікований. Обов'язкові поля позначені*

1 коментар